Українські діти – це майбутнє України

Сьогодні в дитячих таборах, які базуються в Українських школах № 114 і № 115 міста Січеслава (Дніпра) , проходила зустріч Козаків Старосамарської сотні з Українськими дітьми, які відпочивають в цих таборах. Зустріч пройшла плідно, дітки послухали стислу історію про нашу землю, про наших Козаків, про Козацьку зброю, багато діти задавали запитань до Козаків, на які ті в свою чергу, давали цікаві відповіді, а також у дітей була можливість трохи виконати вправи зі зброєю. Козаки, діти й їхні вихователі залишилися задоволеними цими зустрічами.

Козак Ворон вправляється зі зброєю, разом з дітьми

  

Козак Г’едзь з маленькою Лейлою

Козак Г’едзь

Advertisements

Комерційне кізяцтво

19 травня в Україні відбулася подія, яка викликала бурю емоцій в аудиторії українського Facebook, — Всевелика рада козацтва України обрала гетьманом всія України Юрія Кармазіна, колишнього депутата Верховної Ради й лідера Партії захисників вітчизни. Новина про обрання нового гетьмана дійшла до широкого загалу тільки через кілька днів і привела мережу в невимовний захват. Люди змагалися в тому, хто смішніше пожартує над фотографіями екс-депутата в ошатному мундирі з маршальськими зірками на погонах та розсипом бутафорських нагород на грудях.
Зрозуміло, що дідусь у формі диктатора бананової республіки з фейковою зіркою Героя України — це смішно. Але тільки на перший погляд, доки ви не замислитеся над тим, для чого все це потрібно й чому дорослі та начебто нормальні люди цим займаються. В Україні нараховується кілька сотень козацьких організацій — як усеукраїнських, так і локальних, що зареєстровані в різних областях від Донеччини до Волині. І розплодилися козаки явно не тому, що багатьом чоловікам просто захотілося потішити власне марнославство та начепити фальшиві ордени. Можна припустити: якщо вже зірки на погонах козацьких генералів запалюються в такій кількості, отже, це комусь потрібно. І справді, коли придивитися уважніше, з’ясовується, що сучасне українське козацтво давно вже перетворилося на мафіозну структуру, яка хоч і не надто впливова, але свій шматок корупційного пирога регулярно відкушує.

За бутафорськими мундирами та значками, як правило, ховається цілком конкретний фінансовий інтерес. Усілякі козачі збори, паради та вишколи — це лише видима частина шоу, за якою від очей обивателя ховається істинний сенс існування таких організацій. Справжня мета ряджених «гетьманів» та «генерал-осавулів» — бюджетні гроші. Кожен «отаман» витискає їх відповідно до своїх можливостей: хтось задовольняється копійками в депресивній провінції, а хтось освоює десятки мільйонів гривень та створює мудровані корупційні схеми.
Козачий бізнес зазвичай буває двох видів. Перший шлях найпростіший: організація вступає в яку-небудь громадську раду при органі виконавчої державної влади (наприклад, при якійсь облдержадміністрації чи при міністерстві) та отримує з бюджету фінансування на свою діяльність. Другий шлях трохи складніший: під прикриттям козацької організації створюється якась комерційна структура, що використовується як інструмент для ведення бізнесу.

Справжня мета ряджених «гетьманів» та «генерал-осавулів» — бюджетні гроші. Кожен «отаман» витискає їх відповідно до своїх можливостей: хтось задовольняється копійками в депресивній провінції, а хтось освоює десятки мільйонів гривень та створює мудровані корупційні схеми

За прикладами далеко ходити не треба. Громадська рада при Міністерстві оборони України не так давно опинилася в епіцентрі скандалу, коли ветерани АТО порушили питання про те, що за організації туди входять і хто отримує гроші з бюджету. З’ясувалося, що громадська рада при МО — це просто розсадник різноманітних пройдисвітів і відвертих українофобів, які щороку отримують мільйони гривень із бюджету та інші преференції. Звісно ж, у раді також виявилося відразу кілька козацьких організацій — Всеукраїнська громадська організація «Соборне гетьманське козацтво», Міжнародний благодійний фонд соціальної допомоги відродженню козацького Війська Запорозького України «Козацький», Міжнародна громадська організація «Українське верховне козацтво».

Кульмінацією конфлікту тоді стала бійка ветерана АТО Дмитра Різниченка з членами громадської ради. Причому серед тих, хто бив атовця, був козацький «генерал-полковник» Анатолій Кремнєв — виходець із Росії, особа з досить сумнівною репутацією.

І якщо вже в громадській раді при Міністерстві оборони зібрався такий «козачий» паноптикум, то що казати про провінцію? Там орудують цілі армії бійців невидимого фронту, які від справжнього фронту перебувають зазвичай дуже далеко, а беруть участь переважно в різноманітних політичних скандалах та розборках. Наприклад, в Олександрії в Кіровоградській області навіть знайшлася організація з екзотичною назвою «Союз шахтарів-інвалідів, потерпілих на виробництві, та козацтва України», яка воює з місцевим мером. Цікаво, що раніше утворення з такою самою назвою було зареєстроване в Донецьку, де перебувало в громадській раді при Донецькій ОДА. До речі, окрім нього там налічувалося близько 20 (!) козацьких організацій, більшість із яких існували тільки на папері. Часто різного роду пройдисвіти заробляють просто на марнославних відставниках: колишні радянські прапорщики, що «заробили» перший капітал на розкраданні армійського майна в 1990-х, згодом вирішили додати собі суспільної ваги й почали купувати генеральські звання в «козачих військах», аби компенсувати невисокі досягнення в реальній військовій службі. Подекуди це працює за законами багаторівневого маркетингу: кожен «гетьман» районного масштабу приводить у козацтво з десяток своїх друзів і продає кожному ті погони, кому які до вподоби.

За словами волонтера й голови правління Всеукраїнського центру допомоги учасникам АТО Олексія Ліпіріді, в Україні на діяльність громадських рад усіх рівнів щороку виділяються сотні мільйонів гривень, які йдуть на статутну діяльність: конференції, фуршети, концерти, видання матеріалів. За цей пиріг і змагаються сотні козацьких товариств. Різноманітні громадські організації щорічно подаються на бюджетне фінансування або займаються лобізмом інтересів окремих політиків і бізнесменів.

Вважається, що самі козацькі організації неприбуткові. Однак це тільки на перший погляд. Насправді за багатьма такими утвореннями стоять комерційні структури, за допомогою яких лідери від козаків і роблять бізнес. Тут можна навести приклад про одну з найбільших організацій країни — «Українське реєстрове козацтво», яка, своєю чергою, є засновником ТОВ «Господарсько-комерційний центр українського реєстрового козацтва». Це ТОВ уже звичайна комерційна фірма, яка кілька разів світилася в різних сумнівних операціях. У 2011 році видання «Наші гроші» під час розслідування встановило, що «Господарсько-комерційний центр українського реєстрового козацтва» виграв тендер на постачання запчастин для трамваїв комунальному підприємству «Київпастранс». Останнє заплатило козакам за деталі 28,9 млн грн, на той час близько $8 млн. Ще 3,8 млн грн тоді отримало ТОВ «Гросс», яке виступало співзасновником «Господарсько-комерційного центру УРК». Який стосунок мали козаки до трамваїв — велика загадка. Але комунальне підприємство чомусь вирішило придбати запчастини саме в них.

Розпил тендерів був не єдиним ґешефтом цієї організації. 2015 року те саме ТОВ «ГКЦ УРК» відповідно до викликів часу змінило сферу діяльності й займалося вже постачанням антрациту з окупованих земель на територію, підконтрольну Україні. Неминуча при такому бізнесі співпраця бравих козаків із сепаратистами, як видно, їх не бентежила. «Українське реєстрове козацтво» вміло заробляти за будь-якої влади. У часи Януковича козаки торгували запчастинами для трамваїв, а коли прийшов Порошенко, то почали торгувати вугіллям з «ЛДНР». Мабуть, не треба пояснювати, що возити його з ОРДіЛО 2015 року могли лише ті структури, які мали «дах» на високому рівні.

Якщо зважити на ці факти, то ряджені чоловіки з фальшивими генеральськими зірками та аксельбантами вже не мають вигляду цілковитих клоунів та фриків. Як бачимо, за цей маскарад принаймні деякі з них отримують великі гроші. І насамперед, звичайно ж, ті особи, що перебувають на верхівці піраміди з мішури, ґудзиків та орденів.

До речі, сам Юрій Кармазін досить відверто пише про цілі очолюваного ним козацтва. У пості, опублікованому з нагоди свого обрання гетьманом козаків, він написав, що домагатиметься «виділення фінансування для діяльності козацьких організацій» та «входу у владу». Отже, сміх сміхом, але за булаву, значки з магазину «Український сувенір» та розкішну нерухомість для пана гетьмана, цілком можливо, доведеться заплатити нам усім.

Джерело: http://m.tyzhden.ua/Society/214701

1 червня 2018 року. Козаки – дітям, на честь Дня захисту дітей

Козаки творчого об’єднання “Золота паланка” 1 червня 2018 року представили Козацький похідний музей, в парку Глоби міста Дніпра, на дитячому святі на честь Дня захисту дітей. Тут дитина могла сфотографуватись з козаками. взяти участь в бою на шаблях з козаком та потримати в руках справжню козацьку зброю. Кожен бажаючий міг віднайти свій козацький родовід завдяки книзі В. Заруби “Козацька старшина Гетьманської України”

Світлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Володимира Пасинка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Олега Черненка. Ð¡Ð²Ñ–тлина від Олега Черненка.

Олег Черненко

Новий скандал в РПЦ. Центр Миротворець надав шокуюче відео на якому російський дипломат розділяє ложе з православними священниками (ВІДЕО строго 18+)

Коли мова заходить про методи, які застосовують російські спецслужби, вражає деякий примітивізм і ставка на людські слабкості, яка, як їм здається, завжди дає результат. Випадок, про який піде мова, зовсім не виняток. Хочете зробити успішну кар’єру російського дипломата? Тоді вам треба набратися «скреп» в Московському патріархаті, маючи при цьому нетрадиційну сексуальну орієнтацію. І тоді, можливо, у вас з’явиться шанс зайняти відразу ж посаду Другого секретаря російського посольства в Україні. Саме так вийшло у православного російського дипломати Шаповалова Ігоря Петровича і навіть без профільної дипломатичної освіти. Як саме в’яжуться православні догми з любов’ю до нетрадиційного сексу у вигляді мужеложества, віддаємо на відкуп фахівцям. А ось те, як російські спецслужби використовували це для вербування священиків Московського патріархату в Україні (УПЦ МП) – досить проста і дієва схема. Маючи на руках такий компромат, можна реалізовувати в подальшому, через завербованого агента, різні завдання, без побоювань, що цей самий агент зірветься з гачка. Що, в принципі, ми і спостерігаємо в останні роки. Пропонуємо вашій увазі – надзвичайно цікаве відео. Воно проллє світло на постать Шаповалова – «Германа», який був співробітником Міністерства закордонних справ Росії і працював в посольстві РФ в Україні до 2014 року, а зараз працює начальником департаменту із зовнішніх зв’язків в міністерстві освіти і науки Росії (країна-агресор). Тільки переглянувши відео, ви зможете оцінити всю височину цитати самого «Германа»: «До віри я прийшов в юному віці 13 років. Цьому сприяло відкриття храму навпроти мого будинку – храму архангела Михайла в Тропареве, відомого багатьом москвичам по фільму «Іронія долі, або З легким паром».

А тепер по-серйозніше спробуємо.

У процесі виявлення російських шпигунів, які здійснюють по всьому світу розвідувально-підривну діяльність під різними видами прикриття, в поле зору співробітників Центру Миротворець потрапив Шаповалов Ігор Петрович – другий секретар посольства рф в Україні, який займав цю посаду з 2008 по 2014 роки. Згідно з розробленою нами методикою виявлення російських шпигунів, Шаповалов повністю ідентифікувався нами, як співробітник або агент російських спецслужб. Залишалося знайти явні підтвердження цього нашим припущенням. І ми почали їх шукати. Ми, звичайно ж, знали, хто працює в російському МЗС, в російських спецслужбах і в УПЦ МП. Ми їх всіх одним словом завжди називаємо, але щоб ще і побачити те, що ці «товариші» насправді є живим втіленням значення цього слова – було перебором навіть для нас. А тепер ось сидимо і іржемо. Просто уявили собі процес постановки Шаповалову розвідувальних завдань і способів їх реалізації. Як вони обговорювали і погоджували, як моделювали. Приходимо до висновку, що таки через мужеложество в ліжку. А шо робити? Робота російського шпигуна небезпечна і важка.

Джерело: Джон Світер

«ЛИПОВИЙ ДИПЛОМ, КРАДІЖКА ГРОШЕЙ У ІНВАЛІДІВ І ЗАМІЖЖЯ ПРОТИ ВОЛІ МАТЕРІ»: ЩО НАСПРАВДІ ПРИХОВУЄ ПЕРША ЛЕДІ УКРАЇНИ

Скромна, витончена перша Леді, яка намагається бути іконою стилю і зразковою дружиною. Але що насправді приховує жінка Президента, розбиралася редакція Корупція.Інфо.

Дивацтва в біографії Марини Порошенко, в дівоцтві Переведенцової, починаються з самого народження жінки. В її офіційній біографії зазначено, що народилася вона в 1962 році в Києві. Але ось тільки її батько Анатолій Переведенцев уродженець Липецька і за багатьма даними проживав і працював він саме в Росії. Губернатор Липецької області Олег Корольов заявляв, що Марина народилася там же, а її сім’я проживала на вулиці Желябова.

В Україну вони переїхали тільки після того, як батько отримав посаду першого заступника міністра охорони здоров’я УРСР. У багатьох джерелах, місце народження жінки було вказано, як Липецьк і швидко виправлено, після того, як Порошенко став Президентом. Цей факт підтверджує і те, що до подій «Євромайдану» Марина належала до УПЦ Московського патріархату, тільки потім вирішивши змінити свої вподобання. У Київській школі дівчина вчилася добре, не була відмінницею, але проявляла талант. За словами шкільної вчительки, дівчинка намагалася брати участь в різних олімпіадах. Після здобуття середньої освіти, вирішує стати лікарем і закінчує медичний університет імені Богомольця. Потім влаштовується на роботу в кардіологічне відділення Жовтневої клінічної лікарні, але незабаром пішовши в декрет, залишає свою роботу раз і назавжди.

З цього моменту потрібно розповісти про її особисте життя, адже дівчина надовго пропадає з суспільного життя, проводячи весь свій час вдома з чоловіком. З Петром Порошенко, за словами самої Марини, вона познайомилася, будучи ще студенткою, на дискотеці. Незважаючи на те, що дівчина була на три роки старша, між ними спалахнула любов. Марина розповідала, що в Петрі її приваблювала брутальність. Він був майстром спорту з вільної боротьби і дзюдо. Але ось мати була проти цього шлюбу. Пізніше Марина жартувала, що мама просто переживала, що вони юні, але насправді, жінка бачила в Петрі звичайного бандита. Одружилися Марина з Петром вже через рік після знайомства в 1984, дівчина на той момент вже була вагітна. Вже в 1985 вона народила першого сина – Олексія. У той час Петю забрали в армію, а повернувся він вже після пологів.

З цього моменту Марина вирішує повністю відмовитися від своєї кар’єри, ставши простою домогосподаркою. Навіть після того, як Порошенко став відомий в українській політиці, Марина завжди намагалася триматися в тіні свого чоловіка. У 2000 році вона народила двох дочок-двійнят Євгенію і Олександру, а в 2001 сина Михайла.

Щоб прилаштувати свою дружину Петро заснував Благодійної фонд і зробив жінку головою його ради. Але ось тільки з її керівництвом було пов’язано кілька скандалів. Один з найгучніших полягав в тому, що жінку звинуватили в простій крадіжці. Журналісти європейського видання «Luxembourg Herald» провели розслідування і з’ясували, що в Україні реєструвалася величезна кількість фондів, куди переводилися гроші в якості гуманітарної допомоги з США з Європи. Тільки ось всі ці компанії виявлялися липовими і швидко закривалися, а гроші, що призначалися для дітей-інвалідів, виводилися в офшори.

«Дана діяльність знаходиться під патронатом Марини Порошенко, яка особисто «курує» процесом надходження коштів на рахунки фондів і бере активну участь в акціях цих фондів, – писали співробітники видання.

У 2017 році Президент підписує указ про створення Українського культурного фонду, який повинен був виділяти гроші на національно-культурний розвиток країн. А вже в 2018 його главою стає не хто інший, як дружина Порошенко. Найцікавіше, що співробітники фонду, керуючі тисячами і мільйонами гривень платників податків навіть не повинні надавати електронні декларації про свої доходи

Скандал виник і з самим процесом призначення. Виявляється, що з представлених кандидатів на цей пост просто не було кого обирати, адже серед них була тільки Марина. Ще цікавіше вийшло і з освітою жінки. Вона заявляла про те, що закінчила Національну академію культури і мистецтв, але ось тільки майже всі викладачі одноголосно заявили, що ніколи не бачили на своїх парах таку студентку.

Залишає бажати кращого і її знання української мови і класики літератури. Жінка часто заявляла про те, що її улюблений письменник – Шевченко і навіть намагалася прочитати його вірші на публіці. Але ось спочатку вона заміняла половину слів у поемі «Неофіти» на російські, а потім не змогла згадати уривок з «Заповіту», насилу прочитавши його з підручника літератури.

Чи розгориться ще один скандал навколо Марини вже на новій роботі, дізнаємося тільки з часом.

Джерело: https://fbnews.com.ua/ukraine/lipovij-diplom-kradizhka-groshej-u-invalidiv-i-zamizhzhya-proti-voli-materi-shho-naspravdi-prihovuye-persha-ledi-ukrayini.html

Як організувати резерв Збройних сил та здешевити утримання війська

Ідеї, пропозиції, архів

 

Серед аналітиків поширюється думка про те, що в України можливі два варіанта продовження конфлікту на Донбасі:

– «заморожений конфлікт», який може тривати декілька років;

– агресія (або війна) РФ.

Україні вкрай необхідно збільшувати чисельність збройних сил для протистояння зовнішній загрозі, по суті таке рішення майже прийнято, орієнтовна чисельність ЗС буде складати 250-280 тисяч (із розрахунку 7 військовослужбовців на 1000 жителів). Таке рішення призведе до значного збільшення витрат на утримання Збройних Сил, що і підтвердилось заявкою на 50 млрд. грн. фінансування на 2015 рік.

Виходячи з того, що фінансування ЗС чисельністю в 180 тисяч на рівні 18 млрд. грн. (або 2,25 млрд. долл.) в 2013 році було явно недостатнім для закупівлі нової техніки, проведення бойової підготовки та забезпечення обороноспроможності держави, то при збільшенні чисельності на 50 %, військовий бюджет у розмірі 50 млрд. грн (на сьогоднішній день це 2,5 млрд. долл. по реальному курсу) також буде недостатньо для технічного переоснащення армії та проведення повноцінної бойової підготовки.

Та й сума в 50 млрд. грн. майже непідйомна для бюджету України.

Постає питання про те, як у скрутному фінансовому становищі посилити обороноздатність країни. Одним із варіантів вирішення такого питання може стати створення підрозділів організованого резерву, утримання якого в десятки разів дешевше за регулярні Збройні Сили і не веде до зниження обороноздатності країни.

Організований резерв – завчасно створений резерв, здатний до відмобілізації в терміни співставні з періодом розгортанням регулярних ЗС та формування резервних бригад для підсилення Збройних Сил. Він передбачає єдине планування та організацію оперативної та бойової підготовки з регулярними ЗС. Комплектування підрозділів здійснюється резервістами по контракту, які приписані на постійній основі до своїх підрозділів і проходять щорічну перепідготовку.

На даний момент в Україні робляться кроки по відходу від «совдепівської» системи мобілізації, яка є інертною, недолугою і не відповідає вимогам часу. Міністерство оборони України вводить два нових види військового резерву: територіальний та громадський, але створення нової структури резерву є недостатнім для підвищення бойового потенціалу регулярних бойових частин. Основними завданнями територіальної оборони в переважній більшості країн світу – це ведення бойових дій на території, де вони дислокуються, а також охорона та оборона військових об’єктів, окремих населених пунктів, важливих ділянок місцевості та прикриття розгортання регулярних частин.

Такі види резерву не можуть значно підсилити бойовий потенціал регулярних збройних сил, його можуть мати тільки підрозділи, які озброєнні важким озброєнням (танки, артилерія, засоби протиповітряної оборони, протитанковові ракетні комплекси) та мають однакову організаційно-штатну структуру з регулярними частинами, що обумовлено матеріально-технічним забезпеченням, інженерним та технічним забезпеченням (при різних структурах та видах озброєння збільшується номенклатура по їх забезпеченню, стандарти зв’язку і багато іншого, що призводить до негативних наслідків). Важливою складовою є підготовка особового складу для використання сучасних видів озброєння (без нього, на сьогодення, підрозділи будуть схожі на «гарматне м’ясо») для цього потрібна планова та постійна щорічна перепідготовка. Саме тому Україна має потребу в створенні організованого резерву, а саме 10-16 танкових, механізованих, піхотних, артилерійських та інших бригад, які будуть максимально інтегровані до організаційно-штатної структури регулярних сил.

Основною формою підготовки організованого резерву є навчання резервістів у місцях постійної дислокації протягом року на добових та тижневих зборах, загальною тривалістю від 21 до 30 діб на рік. Основною перевагою організованого резерву є те, що при однаковій чисельності організованого резерву та регулярних сил, утримання організованого резерву дешевше в 12-14 разів. Також до переваг організованого резерву можна віднести комплектування на довгостроковій основі та високий рівень підготовки резервістів при тривалому перебуванні в резерві, який не поступається рівню підготовки контрактних військовослужбовців регулярних сил та перевищує рівень підготовки військовослужбовців при призовній системі комплектування регулярних сил (за дослідженнями військових експертів країн НАТО), а також висока мобілізаційна готовність, яка обчислюється годинами.

Як приклад такого організованого резерву можна навести резерв армії США та резервні формування Скандинавських країн. Такі країни, як Данія, Швеція, Норвегія та Фінляндія здатні були в 80-90-х роках протягом 24-72 годин відмобілізувати від 300 до 700 тисяч підготовлених резервістів, саме підготовлених, які проходять постійну перепідготовку в учбово-мобілізаційних частинах,а тому мають високу бойову підготовку.

Нагадаю про схожу у загальних рисах кризову на прикладі Данії 80-х років. В тодішній НДР Радянський Союз мав 5 армій по 6 дивізій кожна, а з усіх 30 дивізій 24 були танковими. Відстань від кордону НДР до Даній для таких танкових частин не була суттєвою перепоною.

Сухопутні війська ЗС Данії в 80-х роках мали чисельність всього 17000 чоловік, в 6 механізованих бригадах (8500чол.), та 18 учбово-мобілізаційних полків (4300чол.) але протягом доби-двох їх чисельність зростала до 150 тисяч чоловік такими видами резерву:

– постійний резерв для доукомплектування регулярних частин 18 тис. чол.;

– резерв 18 учбово-мобілізаційних полків на базі яких створюються 10 бойових бригад та частини тилового забезпечення, чисельністю 52 тис. чол. – саме це і є організований резерв.

– підрозділи територіальної оборони, 10 бойових батальйонів, 20тис. чол.;

– підрозділи «хемверну», приблизно 600 рот та взводів загальною чисельністю 50тис. чол. (особливістю даного формування є те, що стрілецька зброю у резервістів «хемверну» зберігається в домашніх умовах, а терміни набрання бойової готовності підрозділів, за результатами навчань, складають лічені години), завданням такого формування було і є прикриття розгортання бойових та резервних бригад.

Але основним видом резерву, як бачимо, є організований резерв (до 40 відсотків від всіх резервів) на базі 18 учбово-мобілізаційних полків, які мають сталу організаційно-штатну структуру і кожен резервіст знає номер свого бойового розрахунку та конкретний підрозділ і місце в ньому. Резервні бригади були оснащені застарілими видами зброї, в тому числі танками, бронетранспортерами, артилерією, які знімалися з озброєння регулярних частин, територіальна оборона та «хемверн» були оснащені тільки стрілецькою зброєю.

Таким чином мирна і невеличка Данія здатна на протязі 24-48 годин збільшити свої сухопутні війська з 12 тис. чол. до 152 тисяч чол., причому не просто мобілізованих військовозобов’язаних, а добре підготовлених та тренованих військовослужбовців, які проходять службу в резерві.

Але використання організованого резерву проводиться не тільки невеликими державами, а і доволі потужними, як приклад можуть слугувати США.

Організований резерв армії США мав чисельність у 80-90-ті від 750 тисяч чоловік роки, а в нині він складає 500 тисяч та включає в себе:

– національну гвардію – 1 черга резерву;

– резерв армії – 2 черга резерву.

США – єдина країна у світі в якій прийнята концепція єдиних збройних сил, згідно з якою як регулярні частини так і їхній резерв – «національна гвардія», оснащені однаковими видами сучасних озброєнь, тільки «резерв армії» має дещо застаріле озброєння і є другою чергою резерву.

Всього на сьогодні в сухопутних військах США є 73 загальновійськові бригади (25 важкі (бронетанкові), 40 піхотних та 8 бригад «Страйкер») при цьому в регулярних силах 45 бригад, а в Національній гвардії 28 бригад (7 важких, 20 піхотних, 1 бригада «Страйкер»). Американські військові спеціалісти вирізняють той факт, що в організованому резерві (Національній гвардії та резерві армії) перебуває 50 відсотків особового складу, 40 відсотків бойових бригад, 60 відсотків бронекавалерійських підрозділів та 50 відсотків груп військ спеціального призначення від загальної чисельності всіх військових формувань США.

Створення в Україні системи організованого резерву може суттєво вплинути на хід подій, до того ж таких дій не очікують у супротивника. Це також сприятиме зменшенню навантаження на регулярні сили.

Україні потрібно мати потужні та навчені резервні військові формування, які можуть бути приведені до стану бойової готовності в терміни, які обчислюються годинами-добою, де кожен резервіст буде знати конкретний підрозділ куди він повинен прибути по тривозі і найважливіше резервісти по контракту професійно підготовлені та патріотично налаштовані на відміну від призовної системи комплектування Збройних Сил.

Можна ще зауважити, що в сьогоднішніх умовах при видачі техніки з складів довгострокового зберігання в такі резервні з’єднання, вона може бути приведена в бойову готовність самими резервістами та небайдужими громадянами. Резервні кадровані частини можуть комплектуватися в мирний час особовим складом на 10% із спеціалістів ремонтно-технічного складу, які будуть займатись ремонтом техніки, а також в меншому ступені командного, інструкторського складу.

Хочу додати, що історично в Україні є навіть назва резерву – Реєстрове козацтво в усякому разі суть їх однакова і можливе використання історичних назв козацьких полків та комплектація по територіальному принципу із заохоченням родинних та дружніх зв’язків. Родинні та дружні зв’язки приводять в дію фактори морально-психологічного характеру, що значно підвищує колективних дух підрозділу, відповідальність перед територіальною та родинною громадою, почуття бойового товариства та підвищує морально-вольові якості бойового колективу в екстремальних ситуаціях, що в свою чергу характеризується незламним духом такого війська та зменшує військо-психологічні травми в рази. Це один з чинників, яке робило козацьке військо найкращим в свої часи. На даний час це доведено науково і використовується на практиці при формуванні та комплектації резервних підрозділів в Ізраїлі, США та інших країнах.

Виходячи з всього вищеперерахованого, можна зробити висновок, що система побудови Збройних Сил з регулярних сил та організованого резерву у відношенні 50:50 має перевагу перед стовідсотковою системою комплектування збройних сил повністю з регулярних сил в частині фінансування у відношенні, як 60 до 100 при цьому майже не поступається по рівню бойової підготовки та часу приведенню в повну бойову готовність.

Можливо, мої пропозиції послугують в створенню подібної структури в системі обороноздатності нашої країни.

Павло

Корисна інформація для громадян України!

Шпигуни всюди: як дізнатися, що ваш телефон відстежують.

Зловмисників виявити не так і складно.

Сьогодні навіть без шпигунський програм приватна інформація про власника гаджета може легко стати надбанням громадськості, адже вони самі публікують усі подробиці свого життя, доповнюючи їх геотегами.

Але існує безліч додатків та вірусів, завдяки яким злочинці дізнаються про жертву фактично усе, в тому числі телефонні розмови. Спеціально для цього необхідно знати комбінації клавиш, які допоможуть не лише виявити шпигуна, а й побороти його.

  • *#06# – дозволяє дізнатися унікальний номер IMEI будь-якого смартфона
  • *#21# – інформацію про включену переадресацію – дзвінків, повідомлень та інших даних. Дуже зручно, якщо ви хочете перевірити, чи не шпигує чи хто-небудь за вами
  • *#62# – за допомогою цієї команди ви зможете дізнатися, на який номер проводиться переадресація дзвінків, коли iPhone вимкнений або знаходиться поза зоною дії мережі
  • ##002# – відключає будь-яку переадресацію дзвінків. Таким чином, приймати їх будете лише ви
  • *#30# – надає інформацію про визначення номера вхідного абонента
  • *#33# – показує інформацію про блокування вихідних підтримуваних сервісів, таких як дзвінки, SMS та інших даних
  • *#43# – відображає інформацію про очікування виклику.
  • *3001#12345#* – меню “Джеймса Бонда”, в якому інформація про SIM-карті, потужність сигналу мережі, навіть знайшлося місце показниками прийому стільникового сигналу. Всі дані, до речі, оперативно оновлюються