Олексій Шевченко: У Авакова є всі ресурси для збройного перевороту в країні

Олексій Шевченко: У Авакова є всі ресурси для збройного перевороту в країні

Наш співрозмовник – філософ, доктор філософії, політолог Олексій Шевченко.

Олексію Костянтиновичу, оскільки ваша основна спеціалізація – філософія, хочу «пофілософствувати» з вами на тему зрілості/незрілості нашого суспільства. Чому люди дозволяють собою маніпулювати? Чому свідомо обирають тих, кого через рік-півтора починають проклинати? Тому що наше суспільство незріле? Чи є якась інша причина?

Тому що суспільство не розуміє, що ним маніпулюють. Я наведу приклад. Багато моїх знайомих – політологів, докторів наук – в 2014-му переконували мене в тому, що треба голосувати за Петра Порошенка. Чому? Тому що в виборах в один тур навіть вони не розгледіли технологію, а сприйняли,  як… 

…Спасіння?

Як імператив, обов’язкову умову виживання нації. Цілком серйозно! І це люди високого інтелектуального рівня. Вони потім казали: Господи, що ми наробили!  

Але, так, це виглядало дуже логічно і дуже переконливо. В країні війна, другий тур нам непотрібен. І всі на це купились. Еліта купилася , що найсумніше

Ви знаєте, я не купилася.

Я також. Я у травні 2014-го опублікував статтю про те, чому ми не маємо права вибирати Петра Порошенка.  

І чому?

Я намагався викласти його психотип. Аргументував, що це не та людина, яка потрібна країні в екстремальній ситуації. В ситуації, в якій необхідно приймати вольові рішення, у лідера повинен бути абсолютно інший психотип. Можливо, це мала бути проміжна фігура політичного менеджера. Найголовніше, що він мав зробити – повести реальну боротьбу з агресором.

А це реально було вирішити в той момент, за короткий період часу і. найголовніше, результативно для нашої країни?

Вирішити – ні. Але можна було закласти довготермінову стратегію. Порошенко ж не заклав стратегію, він зайшов у глухий кут, виходу з якого немає. Або є, але абсолютно руйнівний для України…

Що ви маєте на увазі, конкретизуйте.

Що міг зробити Порошенко? Він з самого початку міг заявити, що ми, Україна – жертва агресії. Тобто, не запускати такі поняття як гібридна війна чи громадянська війна. Він міг заявити на весь світ: на нас напали! І тоді світ став би позиціонувати Росію не як країну, яка вирішує наші внутрішні, громадянські конфлікти, а як країну-агресора. Він цього не зробив. І дозволив, аби увесь світ вирішив, що у нас громадянський конфлікт.

Чому цього не було зроблено, на ваш погляд?

Ну, по-перше, він боявся повномасштабної війни. По-друге, ви ж знаєте, в нього бізнес в Росії, він веде торгівлю з Російською Федерацією. 

А оголошення Кремля агресором повністю би зруйновано російський бізнес Порошенка.

Секундочку, ми говоримо про інтереси держави чи про бізнес-інтереси Петра Олексійовича?

Ну так в тому і проблема, що ніяких інтересів держави у нього навіть в уяві нема. Це унікальна людина, яка повністю замінила інтереси держави своїми власними. 

Він, фактично, перетворив Банкову на акціонернетовариство для вирішення своїх бізнес-інтересів. 

Деякі кажуть, що це його помилка, а я вважаю це злочином. 

Чому?

Тому що він, фактично, здав територію нашої країни. Це, до речі, викликає страшенне занепокоєння суспільства, тому що він зараз здає все нові й нові території,  

Отже, ви констатуєте, що слова Петра Олексійовича трішечки розбіглися з його реальними діями?

Не трішечки, вибачте, не трішечки… Повністю розбіглися.

І зараз нависає над нами загроза особливого статусу, виборів і т.д., тобто інтеграції, як він каже, оцих от кримінальних анклавів в тіло України. Це – національна катастрофа. А Порошенко намагається «дотиснути» цю ситуацію на вимогу наших так званих європейських партнерів. Ось така ситуація… 

Багато хто пише, що він хоче йти на другий термін. Але якщо він прийме таке рішення, це стане його політичним похороном. 

Ви думаєте, що Порошенко може прийняти якесь інше рішення, окрім як іти на другий термін?

Він взагалі рішення не приймає. Він покладається на випадок, що воно саме якось «вивезе». Що Путін раптом зміниться, чи світ раптом прозріє, почне на Путіна тиснути…

Випадок, до речі, завжди ставав поворотним моментом у світовій історії.

Багато людей сьогодні розмірковують, чи можливий соціальний вибух у нашій країні. Чи можливий Майдан. Я завжди казав, що через тарифи люди не вийдуть. Але, можливо, якась знакова подія виведе людей на вулицю.

Яка?

Така, приміром, як визнання особливого статусу ОРДЛО.

Я, все-таки, сподіваюсь, що в оточенні президента є достатньо мислячих людей, які радять йому що робити і чого не робити. Це я про спецстатус і про вибори на Донбасі.

Знаєте, багато людей з його оточення казали мені, що Порошенко живе у своїй власній, паралельній, реальності. Він чує тільки те, що хоче чути. Це людина, закрита для діалогу, для наведених кимось іншим аргументів, нехай і найрозумніших.

Так само багато людей мені казали, що в наслідок такої «специфічної» манери поведінки президента, з’явилася небезпека збройного перевороту в Україні. Пригадуєте весняний виступ «Азова» в Києві? Було там декілька тисяч людей, файєри, все дуже яскраво, «по-дорослому».

Ну, всім же відомо, що це люди Авакова. А от буквально днями читаю цікаве повідомлення: Аваков дуже різко виступив на адресу Олланда, фактично заявив, що французький президент не має права втручатися у внутрішнє життя України. 

І тому в мене виникає відчуття, що в разі, якщо Порошенко буде продовжувати вести себе антиконституційно, може з’явитися людина, котра буде намагатися відсторонити його від влади як президента, котрий порушив Конституцію. І це може бути Аваков. Він може заарештувати президента і сказати, що зробив це, тому що Порошенко – ворог української нації. Це – один із можливих сценаріїв. Бо такі гучні заяви, які озвучив міністр внутрішніх справ на адресу президента Франції – вони просто так не робляться. Це певна підготовка до якоїсь ситуації, на мій погляд.

Аваков теж почав готуватися до виборів. Це ж зрозуміло. Саме тому і «Азов» трансформувався в політичну силу. Але я, все-таки, повертаюсь до свого питання. Я не вірю, що в оточенні Порошенка немає радників, які можуть Петру Олексійовичу озвучувати ті речі, які йому не дуже подобаються. Зрештою, він людина мисляча. Якби він не був мислячою людиною, він би не створив свою кондитерську імперію. Значить, у нього присутній аналітичний склад розуму, він повинен вміти аналізувати ситуацію.

Ви знаєте, я багато разів сам собі задавав це ж питання. Інколи мені здається, що ми перебільшуємо його розумові здібності. 

Бо одна справа – створити кондитерську фабрику, а інша справа – прораховувати ризики для всієї держави. 

Тим більше, коли в нього дуже складне становище, коли на нього тиснуть і європейські лідери, і Америка. Що йому робити в цій ситуації? З одного боку, є український народ, який йому не вибачить зради, з іншого боку – європейські лідери, які, підтримують лінію Путіна і продовжують «протискати» сценарій Кремля.

Який сценарій?

Мінські домовленості. Це вирішення української проблеми за путінським сценарієм.

Колишній представник України в Мінській групі Роман Безсмертний, коментуючи нещодавню зустріч «нормандської четвірки», заявив, що перспективи у нормандського формату немає і що Україна повинна шукати інші способи для вирішення військового конфлікту на Донбасі. А з іншого боку, я би не стала змішувати в одну купу європейських лідерів і американських. Здається, Штати проводять іншу стратегію по відношенню до України.

Ви пригадуєте останню заяву Байдена, коли він сказав: Петро, треба, нарешті, щось робити, або нашої допомоги ти не побачиш. 

Хоча, звичайно, Штати хочуть, щоби Обама пішов на політичну пенсію як президент-миротворець.

Ну, цього вже не станеться. 

Очевидно.

Добре, що нам з цим робити? Нинішній парламент навряд чи може протистояти політиці Порошенка. Тим більше, його рейтинги йдуть донизу ще більш стрімко, ніж президентські. (вже після нашої розмови парламент проголосував за шестикратне з початку нинішньої каденції, підняття зарплат для депутатів, – МИР)

Може спрацювати одне – інстинкт самозбереження.

Поки що їхній інстинкт самозбереження не прокинувся. Поки що, парламент це таке ж акціонерне товариство, що й Банкова. Є золоті акції, наприклад, в Хомутинника (саме група партії «Відродження», як згодом з’ясувалося, додала голоси для результативного голосування за постанову про підняття депутатських зарплат до 40 тисяч гривень, – МИР). Тому в мене мало надії на державницьку позицію  Верховної Ради.

В мене теж мало. 

Отже, ми знову мусимо говорити про імовірну протидію  нинішній владі на рівні вулиці?

Абсолютно. 

Мустафа Наєм ось нещодавно заявив: «Если же в чью-то нездоровую голову придет идея принять насильственные условия Минска, я буду первым, кто выйдет на улицы Киева. Але знову ж таки, де є гарантія того, що подібні гасла люди на кшталт Мустафи чи того ж «Азову» не використають заради власних політичних дивідендів?

Абсолютно ніяких гарантій нема. 

Більше того. Я впевнений, що політики будуть використовувати кризову ситуацію виключно для своїх політичних дивідендів. А не для виходу з цієї кризи. 

Тобто, ми знову отримаємо кота в мішку, купившись на чергові революційні гасла чергових «героїв Майдану»?

Знову.

І про те, що гасла ті порожні – знову ніхто не задумається?

Ну згадайте гасла Петра Олексійовича весною 2014-го. Як в таке могли повірити 60% населення країни? 

Знову по колу?

З тією різницею, що в короткостроковій перспективі можлива постановка питання про відсторонення Порошенка від влади – як основного чинника українських проблем і загроз. 

Це питання серйозно аналізується в штабах найбільших гравців?

Думаю, це конфіденційна інформація.

Але ви допускаєте, що такий варіант уже розглядається?

Допускаю. 

Тому що сьогодні дуже зручний момент для «стрибка» того ж Авакова. А в нього є ресурси.

Ну, якісь же застороги мають виникнути в Петра Олексійовича. Той самий інстинкт самозбереження, про який ви згадували, підкаже, що не варто педалювати, приміром, питання виборів на Донбасі, тому що, умовно кажучи, Юлія Тимошенко чи Арсен Аваков можуть дуже гарно на цьому зіграти.

Саме через те президент вже рік не піднімає ці питання, намагаючись всіх «розводити» – і світ, і українське суспільство. Повторю: він сам себе загнав у цей глухий кут. Тому сьогодні якимись тактичними ходами він намагається виправити цю ситуацію.

Але держава потребує стратегії, якої в нас немає. Тому ми повертаємося до виборів 14-го року. Насправді, як би я того не хотіла, не було у списку тих кандидатів, за яких зараз Україні велося би трішки краще. От ви, поклавши руку на серце, чи можете сказати, що були кандидати, які могли закінчити війну, вирівняти економічну ситуацію. І чому ми знову були поставлені в ситуацію «вибір без вибору»? Чому на лаві запасних в нас немає справді достойних людей, чому ми не продукуємо еліту, яка здатна вивести, нарешті, країну з цього багна?

Давайте не про минуле, а про майбутнє. Мені здається, що зараз великі шанси у Юлії Тимошенко стати президентом, хоча Вишняк вам і сказав, що Порошенко використовує її як боксерську грушу. 

Якщо точніше – як боксерську грушу для своєї безумовної перемоги в другому турі президентських виборів.

Але, ви знаєте, Вишняк демонізує і президента, і тих його двох технологів – Медведєва і Гриніва. Він не бере до уваги той образ, який сам для себе створив Порошенко і який вже не сприймає суспільство.

Те, що Порошенко буде «давити» конкурентів компроматом – теж сумнівне застереження. На самого Порошенка зараз компромату дуже багато. По-перше, це його офшори. По-друге, його політика по відношенню до Росії. Тобто він в абсолютно програшній ситуації знаходиться, а компромат на Тимошенко він вже викинув… Ну, знову буде підніматися тема газового контракту, чи ЄЕСУ, чи, можливо, тема вбивства Щербаня… Але це вже все було. Я не думаю, що в президента є такий компромат, який виведе Тимошенко з гри. 

Тому – якщо не буде збройного перевороту з боку Авакова, чого я дуже побоююсь, то «Батьківщина» і Тимошенко мають шанси дуже серйозні.

Мені здається, що такий варіант – це знову ж таки «вибір без вибору». Суспільство стомилося від одних і тих самих облич протягом чверті століття, реально стомилось. 

Знаєте, я вам так скажу… Вже була оця парадигма – «нові обличчя». Але вона, на жаль, не виправдала сподівань. Всі ці Гацько чи, там, Наєм, не кажучи вже про Лещенка… Оці «молоді», «молода команда»  – вони повністю підконтрольні.

І ще знаєте, чим відрізняється Тимошенко від цих «молодих»? Вона все ж таки прислухається до думки експертного товариства. Вона може налагодити комунікацію між владою та суспільством.  

Добре, давайте ми про Юлію Володимирівну більше не будемо говорити, давайте просто моделювати найближче майбутнє. Наприклад, уявімо, що справді почалися якісь вуличні заворушення. Знову ж так, дуже багато говорять про те, що це буде використано Росією в її власних, імперіалістичних інтересах. У вас якісь застереження з цього приводу є?

Я вважаю подібні твердження пропагандою з боку Адміністрації президента. 

Це вписується в загальну концепцію Адміністрації про те, що всі, хто виступають проти Порошенка – це агенти Кремля. 

Що всі конституційні права людини на протести – теж інспіровані Кремлем. Це все нагнітається, нагнітається і нагнітається. Навіть серйозні експерти пишуть про подібні загрози. А я вважаю, що це величезне перебільшення і взагалі – «страшилка».

Насправді, теза про те, що вуличні збурення будуть на руку Москви – вже відпрацьована, вона не сприймається. І до цього великих зусиль доклав ще Арсеній Петрович, який всі свої провали звалював на війну. Пригадуєте його відповідь на будь-яке незручне питання: що ж ви хочете, в країні війна… 

Передусім, мушу зауважити, що ці дві категорії – «стабільність» і «дестабілізація» – це взагалі категорії авторитарних режимів. 

Звинувачення в дестабілізації – це улюблена фішка пропагандистських режимів… 

А от загроза провокацій під час вуличних заворушень з боку самої Банкової – велика. Справа 31 серпня до сих пір не розслідувана (під час розгляду парламентом проекту закону про внесення змін до Конституції України (щодо спецстатусу та виборів на Донбасі) в результаті масових заворушень під Радою, тілесних ушкоджень зазнало 157 осіб, чотири  військовослужбовця Національної гвардії загинуло, – МИР).

Якщо ситуація повториться, це дасть підстави запровадити комендантську годину і розігнати мітингувальників по домах.

Це ще питання – чи вдасться розігнати. Згадайте ситуацію з Батєю (1 липня 2016 р. військова прокуратура затримала колишнього начальника штабу батальйону територіальної оборони «Айдар» Валентина «Батю» Лихоліта. Після обрання запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою, близько третьої години ночі біля Печерського суду з’явилася велика група людей в камуфляжі, бійці «Айдару» і «Донбасу» забарикадували двері і приготувалися до штурму, згодом на підмогу приїхали бійці «Азова». Вранці того ж дня Апеляційний суд Києва відпустив Валентина Лихоліта на поруки депутатів Верховної Ради України. Згодом генпрокурор заявив, що Запобіжний захід “Баті” обрано неправильно, а справу «узято під його особистий контроль», – МИР) 

А тоді вийшло якихось 400 чоловік. Але влада відразу дала задній хід. Приїхав Луценко, почав заспокоювати. Під судом, насправді, була невеличка купка людей, а влада вже злякалася. Тому – якщо вийде багато людей та ще зі зброєю, буде вже інша розмова. І будуть жертви. На жаль. 

Крім Донбасу які ще загрози стоять перед Порошенком? Ну, я розумію, що це – найгостріша, найактуальніша його проблема і головнийбіль. Але, якщо відкинути Донбас, «відрізати» і подивитись на картинку без Донбасу? Тоді б його правління було більш стабільне? 

Ні. Тому що він заганяє людей в ситуацію повного жебрацтва…

Хіба це він? Це ж Гройсман заганяє…

Ви знаєте, існує такий термін – «токсичний Гройсман». Колись Яценюк був токсичний. Він, як цап-відбувайло, брав весь негатив на себе. Але й тут Порошенко загнав себе у глухий кут.

Чому?

Він хотів всю владу «підгребти» під себе. Але він не зрозумів, що «токсичність» Гройсмана буде розповсюджуватись і на нього. 

Порошенко з Гройсманом в одній зв’язці, як альпіністи. І весь негатив, який обрушився на Гройсмана із зубожінням суспільства, розповсюджується і на президента

Це він стоїть за оцим мародерством соціальним. Ось тому сьогоднішня соціальна політика – причина тотальної ненависті суспільства до влади загалом, а не окремо до прем’єра. А в купі з Донбасом це стає вибуховою сумішшю.

…Я взагалі думаю, що Порошенко не досидить свій термін. Можливо, це на рівні якогось відчуття, на рівні інтуїції. Ви знаєте, я згадую, коли ще за часів Януковича почався податковий майдан (масові протести в Україні проти ухвалення ВР проекту нового Податкового кодексу, тривали у листопаді-грудні 2010 року, наймасовіші мітинги проходили на Майдані Незалежності, – МИР) ми прийшли туди з моїм знайомим, і я йому сказав, що Янукович не протримається до кінця свого терміну. Він питає: «Чому?». Кажу: «Не знаю, але маю тверде переконання…»

Хоча той податковий майдан був цілком «оперетковий».

Абсолютно… Але це був якийсь, знаєте, дзвіночок. Стало зрозуміло, що Янукович буде, як танк, продовжувати свою лінію і це викличе зворотну реакцію у суспільства.

Порошенко веде себе аналогічно. 

Це людина, яка не говорить жодного слова правди, але при цьому заявляє: «Наша зброя – це правда!»

Ну, такий цинізм просто ж руйнує базові аспекти суспільної угоди! Тобто, є якась довіра між населенням і владою. А якщо людина бреше весь час – то яка довіра може бути? Ніякої…

Тим не менше, хочемо ми того чи ні, але рейтинг Порошенка зараз достатньо стабільний. 

В тому числі, й за рахунок «зачистки» його найближчих конкурентів. Я тут повністю із Вишняком погоджуюсь.

А що йому заважає «зачищати» конкурентів у наступні 2,5 роки?

По-перше, його рейтинг серйозно «домальовують». Почитайте соцмережі, що там люди про президента пишуть.

Базовий електорат Порошенка не сидить в соцмережах, от у чому проблема.

А, по-друге, ми не маємо доступу до об’єктивних соцопитувань. 

Ми не знаємо, які реальні рейтинги у Порошенка сьогодні. Ніхто не знає, чи в нього великий рейтинг, чи маленький, і не можемо, на жаль, цього дізнатись.

Він взяв країну в екстремальній ситуації. Людина, яка бере на себе таку відповідальність, має бути абсолютно альтруїстичною, готовою до ризику, навіть до ризику бути знищеною фізично. Тобто, така людина повинна мати якісь особливі моральні якості. Чому ж Порошенко, який абсолютно не володіє такими якостями, узяв Україну в дуже складний для неї момент? Багато хто вважає – просто аби розширити власний бізнес. Може й так… Дивіться, люди з президентського оточення використовують своє становище виключно для особистого збагачення. Всі ці кононенки, грановські – вони всі сидять на «схемах», вони бачать Україну просто як територію для бізнесу. Державне мислення, державні інтереси там взагалі відсутні. 

Але Петро Олексійович вибудовує образ миротворця, який, як він вірить, втримає його рейтинг на достатній для наступних виборів висоті.

Люди обурені тим фактом, що завдяки «мирному плану» нашого президента щодня гинуть наші бійці. 

Я знаю, що багато хто переконував президента ввести воєнний стан. Адже, окрім всього іншого, це б лише додало його рейтинг.

Це ті ж мобілізаційні технології, які блискуче у своїх інтересах використовує Путін. 

Якби Порошенко сказав: «Українці! Вся наша країна сьогодні – це фортеця, а ми всі – її захисники!» – його би рейтинг заскалив, повірте.

А він стверджує, що введення воєнного стану – це проголошення війни. Але при цьому сам президента будує фабрики і розширяє свій бізнес на території країни-агресора. Це його не дискредитує?

В суспільство вкинули ще один мем – «гібридна війна». Але гібридна війна виникає тоді, коли влада об’єкта агресії починає з цим агресором якісь збочені стосунки. 

Гібридна війна по-нашому – це коли на тебе напали, а ти продовжуєш вести торгівлю із своїм же завойовником. 

Тобто ініціатором гібридної війни в нашому випадку виступає українська влада. Тому що вона не назвала тоді, коли це треба було зробити, війну війною, і попалася на власний же гачок, бо й далі мусить продовжувати ці нездорові ігри. Розумієте? Порошенко боїться зробити будь-який рішучий крок, аби не роздратувати свого стратегічного партнера. Бо Росія ж для нього – стратегічний партнер. Між іншим, ми так і не розірвали договір стратегічного партнерства з РФ (Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією ратифіковано відповідним Законом 14 січня 1998 р,). Тому Рада навіть на порядок денний не змогла поставити проект постанови про запровадження візового режиму з РФ, – пам’ятаєте? Тому що було очевидно, що порошенківці не будуть голосувати, щоб не дратувати Росію.

Мені здається, такими своїми діями влада – окрім знищення власного рейтингу, ще й деморалізує суспільство?

Звичайно. Окрім того, влада намагається дуже тихо проводити політичні репресії. Вона з усіх сил намагається знівелювати рух добровольців, які винесли на своїх плечах перші місяці війни. Це такий цинізм, така, знаєте, аморальність, я вірю Баті, який сказав, що відкрито десять тисяч кримінальних справ проти добровольців.

Добровольці для нинішньої влади – це вороги. Чому? Тому що вони харизматичні, вони патріоти, вони готові воювати, вони мають якийсь державницький інстинкт. 

У добровольців є оце переконання всередині – свою землю треба захищати. А у нашого президента – нема. 

Тому він і знищує добровольчий рух. Але при цьому ми стаємо свідками, як з-під варти випускають сепаратистів… 

Знаєте, ще 1,5 роки тому я написав статтю «На пути к шоколадной диктатуре». voronz.in.ua/note/13-12-14-23819 Я тоді ще писав для сайту телеканалу Еспресо, але після цієї статті вони розірвали співпрацю зі мною. Ще тоді я прогнозував, що добровольці будуть знищуватися фізично, що почнуться політичні репресії.  

А чому сайт Еспресо не надрукував?

А вони ж аваківці. А я написав. що політичні репресії почались з вбивства Сашка Білого, і у цьому контексті назвав прізвище Авакова.

Підводячи риску розмови: ваше бачення розвитку подій в найближчі 2,5 роки.  

Я не прихильником сінергетики, теорії самоорганізації, але один з термінів сінергетики – це точка біфуркації. Ну, це коли метелик махнув крилами і увесь світ полетів у тартарари… Я думаю, що Україна знову підходить до своєї точки біфуркації. Щось трапиться. Можливо, це буде дрібниця на фоні загальнодержавних подій. Але знаєте, з чого почалася революція в Ірані? Хтось не послухався наказу поліцейського (11 лютого 1979 року після кількаденних вуличних сутичок контроль над Тегераном захопили прихильники імама Хомейні. Іранський лідер Мохаммед Реза Пехлеві, Його Імператорська Величність Шаханшах Ар’ямехр, тобто “Цар царів, Сонце аріїв”, котрий перебував при владі з 1941 року, втік на Захід). І пішла хвиля. Мені здається, що в Україні теж йде певне накопичення енергії, а спрогнозувати вибух ми не можемо.

Я не впевнений, що він буде конструктивним, цей сценарій. Я просто кажу, що це є дуже вірогідним сценарієм.

Я поділяю вашу точку зору про те, що вся історія України – це періоди накопичення негативної енергії і періоди вибухів. Але це ненормально.

У нас зараз дуже цікава ситуація, насправді. Суспільство є більш свідомим, ніж так звана еліта, воно переросло цю еліту.  

У нас в державі не існує феномену права. Вірніше, у нас взагалі немає такого поняття, як «право», воно імітується. Я маю на увазі закон про судоустрій, за якого президент стає «контролером» для  суддів, а суди є абсолютно непідконтрольні закону. Або так звана реформа силових структур, які стають каральними інструментами.  цей жахливий законопроект про  презумпцію правоти поліцейського (як заявив радник міністра Авакова, Зорян Шкіряк, законопроект про презумпцію правоти поліцейського буде готовий до кінця поточного тижня), який фіксує безправ’я людини. Пам’ятаєте фільм Данелії «Кін-дза-дза»? Представники влади планети Плюк звалися ецілопами – тобто, якщо читати слово в зворотному напрямку, це «поліцай». І коли зустрічаєш ецілопа, треба присісти в реверансі і сказати «ку». От у нас із поліцейськими буде те саме. А ще ж зараз обговорюється законопроект про так звані мирні зібрання. (Законопроект № 3587 узаконює силовий розгін мирних зібрань, встановлює 48 годинний дедлайн для повідомлення про зібрання, дає можливість заборонити його у будь-який момент, вводить репресивні заходи щодо зібрань без повідомлень, а також розв’язує руки місцевій владі для силових розгонів)

Тобто, влада теж знає про «точку біфуркації»?

Безсумнівно. У мене є величезне побоювання, що можлива така ситуація, за якої кількість жертв Небесної сотні можуть здатися крихітними. Коли міністр Захарченко в лютому 2014 роздав силовикам бойову зброю і наказав стріляти, це було щось неймовірне для суспільства. А зараз Аваков каже: будемо стріляти на ураження, без попередження, і всі це «ковтають»… Тому, на мій погляд, вибори могли певною мірою заспокоїти суспільство. Тобто дочасні вибори – і парламентські, і президентські – це єдиний цивілізований спосіб змін в країні. Без кровопролиття. Принаймні, масово.

Галина Плачинда, видання МИР

Джерело: http://iamir.info/45158-oleksij-shevchenko-u-avakova-e-vsi-resursi-dlja-zbrojnogo-perevorotu-v-kraini

Advertisements