Основна мета офшору – це не платити податки в своїй країні. Як би вас не намагалися переконати в зворотному депутати БПП, заморські податкові адвокати або ж доморощені експерти.
І таки да, це легально. Точніше, десь між легально і адмінпорушенням, а часом – і шахрайством. Будь все з цієї хренью добре, не проводилися б регулярні міжнародні форуми по боротьбі з цим явищем, не бралися б на державному рівні програми по деофшоризації. Загалом, це як гонорея в армії – начебто і страшного-то нічого, а хвалитися не прийнято. Тому, дорогі мої економісти-юрідісти, давайте не будемо нарікати на світову практику, Гугл та інших Тімкуков. Глава “Еппл” – не хазяїн Овального кабінету. І навіть не кандидат в конгресмени. Ну, не прийнято держдіячам в цивілізованих країнах офшори. Не те, щоб заборонено, а от не прийнято – і все тут! Не зрозуміють, не переоберуть, а бездіяльність перших осіб при подібному раптом розкритому факту, потопить всю їхню команду. Ні, справа зовсім не в тому, що всі власники офшорів – це продавці зброї, торговці людьми і наркоторговці. Але ось всі найбільші шахраї в світі, як правило, користуються офшорами.
Тепер про моральний аспект цього кейса. Якщо навіть припустити, що Поросенко хотів продати фабрику в Липецьку, а решту Рошен передати в трастове управління, номінально він продовжує бути не просто бенефіціаром, але і власником. Це, як якщо б Віктор Федорович досидів свій термін президентства, чи не переобрався і повернувся працювати завгаром назад, в Єнакіївську автобазу. Тому, друзі, на ваші резонні запитання “А як же правильно потрібно було вчинити президенту в такій ситуації?” і “Що ж йому, сердечному, робити тепер?” відповім традиційно ухильно: “А х.й його знає!” Просто не потрібно було його вибирати.
А що, друзі, менш проблемного кандидата не було? Вам сподобався його досвід з приватизації кондитерських фабрик і модернізації їх за державний рахунок? Або вас так вразила його англійська в межах тримісячних курсів? Або до вас більше на бульдозері нічого не приїхало?
P.S. До речі, на “Рошені” зовсім не зійшовся світ клином. За два роки Петром Олексійовичем не був проданий ЖОДЕН з його бізнесів. А їх у нього чимало.
Євген Ростовський
Sitsheslav UNSO 