Хто знає історію, той знає майбутнє

 

Історія не вчить.

Олігархи та їхні прислужники: бюджетокоритні бізнесмени, чиновники і політики, які в догоду першим гризуться між собою на їхніх телеаналах – це ті ж прадавні князі та бояри. Вони і є державою сьогодні.

Держава – це інструмент насильства. Але є насильство щодо маньяка, а є щодо законослухняного громадянина. Все залежить, у чиїх руках той інструмент.

Якщо є природна демократія – інструмент забезпечує інтереси здорової більшості проти хворобливої меншості.
При охлократії на службі в корпоратократіі – інструмент у самонемічні руки отримує нікчемність, обрана обдуреною більшістю, котра служить хитросракій меншості, що ту більшість і пограбувала.

Ми історію сприймаємо як діяння дегенератів – царів, князів, політиків.
Це безструктурне управління нашим світоглядом, запроваджене жерцями Мамони, хитрі писки яких століттями видніються за дегенеративною владою.

Колись, дуже давно, вожді були кшатріями, воїнами. Але лихварська система їх знищила, як інші природні цінності загалом.

Наведу зрозуміліше порівняння. Ми пройшли за дуже короткий період позиченої нам незалежності різні історичні етапи. Фрагментами. Так рекетири 90-х це був викривлений та збочений прототип тих давніх князів, котрі робили “кришу” посполитому люду, оберігаючи той люд від таких самих як вони. Хто з них вижив і досягнув успіху? Правильно! Ті хто прийняли правила гри та інтегрувалися в систему. Систему, якою заправляють дегенерати.
Уявляєте до чого би привела за стільки віків селекція дегенератів, як би мудра Природа не регулювала їх розмноження!

Тому, завдання слуг Мамони – масова лихваризація та дегенерація тубільного населення. Формування неприродних трендів та збоченого світогляду.
Отже, природні вожді, навіть лихі та жорстокі, мають бути замінені симулякрами – нікчемами. Це завдання успішно виконують ЗМІ, засираючи електоральні мізки всепроникною хуцпою і перетворюючи телеекранних мастурбаторів на “воінов свєта і дабра”…

Затурканий народ є схильним до патерналізму. В часи СРСР люди вірили в “чесних комуністів”. Такі теж були, але не довго: психлікарні, табори або алкогольна кома, а часом тінь кілера – їх фініш. Потім повірили в демократів і рекетирів, далі в політиків, “русскій мір” та “цивілізований світ”…

Прийшов перший Майдан – українці повірили в Юлю і Вітю.
Не всі. Частина країни повірила в іншого Вітю, того що потім Юлю посадив під тихі оплески першого Віті. Прийшов другий Майдан і прихильники першого повірили в триєдину опозицію з євроінтеграцією, а їх опоненти у великого Пу.
Триголовий дракон породив однотурове щастя, а Пу випукнув зграї зелених чоловічків, які приєднали до Московії Крим і розпалили полум’я війни на Донбасі.

І тут знову з’явилися природні лідери, які, ворогуючи між собою, стали найбільшою загрозою мамоно-менегерам – наші Білий і Лісник, їхні Мозговий та Батя-Дрьомов. Вони були знищені слугами Системи. Лихварської системи. Бо корпоратократія, охлократія, диктатура чи демократія по-американські – це лише різні лики Мамони.

Спецслужби світу вже давно не служать урядам держав. Вони, як і президенти та правителі – топ-менеджери Мамони, за якими, у відірваному від світової піраміди влади всевидячому оці, спостерігать криваві жерці…

І всі нинішні сподівання, кого на Обаму, кого на Путіна, а електоральних українців на “нових” саако-ярошів – гімна варті…

«Ей, громадяни, громадяни, — сумовито, але і з докором сказав Захар, — і сила, бачиться, у вас у руках, і розум у головах, як у мужів, а бесіда ваша дитиняча!
Покладаєте надію на «може» та на «хто знає». Адже ж, сього будьте певні, що скоро нам не грозитиме небезпека, то ми всією громадою прийдемо вам на поміч. Але поперед усього вам належалось би забезпечити себе проти ваших власних ворогів — бояр. Доки в їх руках засіки і проходи, доти ви й дихнути безпечно не можете. Кождої хвилі сей прехитрий рід може продати вас. Пора вам не дрімати, але вдарити в дзвони і громадами поскидати з себе ті пута, в які обпутала вас боярська неситість і княжа сваволя. Поки сього не буде, поти й ми не зможемо допомогти вам.»
Iван Якович Франко. «Захар Беркут.»

Джерело: https://www.facebook.com/yursytnyk/?fref=nf
Advertisements